Біблія – Слово Боже.

Привітання. Організаційний момент

Привітання учнів та знайомство з новими.

Молитва

Молдитва з учнями.

Пісня

Пісня чи гра на вибір вчителя.

Повторення ДЗ

Що цікавого ви знаєте про Біблію?

Зацікавлення

Сценка «У бібліотеці». Двоє дітей Оля (християнка) і Толя (невіруючий) йдуть на зустріч один одному.

О.: Привіт!

Т.: Привіт!

О.: Куди йдеш?

Т.: У бібліотеку! Хочеться щось новеньке почитати. Нудно вдома сидіти. А ти куди?

О.: А я йду в Недільну школу. Ходімо зі мною.

Т.: А що ви там робите?

О.: Вивчаємо Біблію, співаємо, граємо, молимось.

Т.: Та ні! Не піду. Це так нудно: молитись, Біблію вивчати… У бібліотеці цікавіше – стільки нових, захоплюючих книжок!

О.: Як хочеш! Але я сподіваюсь, що ти колись все-таки погодишся. Бувай!

Т.: Бувай!

(Толя підходить до бібліотеки. За столом сидить бібліотекар).

Т.: Доброго дня!

Б.: Доброго дня! Чим можу допомогти?

Т.: Я дуже люблю читати книжки про пригоди! У вас є щось таке?

Б.: Так. Є. Ось. (Викладає на стіл декілька томів книжок)

Т.: А ще мені потрібні книжки про чудеса.

Б.: Будь ласка, тримай. (Дістає ще декілька томів)

Т.: А ще мене цікавить, – звідки, коли і як все з’явилось: тварини, люди, планети…

Б.: О, цього у нас дуже багато. (Дістає ще декілька томів)

Т.: А про війни і вас є щось?

Б.: Так. Ось. (На столі з’являється ще кілька книжок )

Т.: Ну і ще про царів, цариць, про минуле…

Б.: Ось.

(На столі утворилась дуже велика купа книг. Толя стурбовано її оглядає. Намагається все підняти. У нього нічого не виходить.)

Т.: Ого! Це щось дуже багато! Як це все донести і коли прочитати? (Замислюється) От коли я виросту, я напишу одну таку книжку, в якій буде все: і пригоди, і війни, і царі, і принцеси, і чудеса, і історичне минуле…

Б.: Навіщо ж писати. Така книга вже існує. Ось – це Біблія.

Т.: Ой, а я вже щось про неї чув…(згадав) Так це ж Оля мене сьогодні запрошувала в Недільну школу, казала, що вони там вивчають цю книгу. Побіжу. Може, ще встигну… Дякую! (вибігає)

Вивчення нової теми

«Презентація машини часу»

Зазвучать фанфари, куліса прикрашена кульками. Висить плакат «Презентація машини часу»

Вчитель: Доброго дня, дорогі друзі! Ми раді вас вітати на презентації машини часу. І сьогодні ви маєте унікальну можливість здійснити подорож у часі. Ви хочете опинитись у минулому? Ви бажаєте зрозуміти теперішнє? Ви мрієте дізнатись, що буде в майбутньому? Прекрасно! Отже, прошу уваги, урочиста мить, ми представляємо Машину часу!

(Б’ють барабани, знімається накидка з великої Біблії. Всі разом читають.)

Вчитель: Перш, ніж я розповім про машину часу, я хочу вас запитати, звідки ми можемо дізнатись, як жили люди 300 років тому? Або хто відкрив Америку? Або хто такий Петро 1 і т.д. Правильно, з книг. А які книги ви любите читати? А хто читав таку книгу, яка відповідає на всі важливі питання? Як з’явився світ? Чому в світі багато зла? Для чого я живу? Що буде зі мною далі? Ні одна книга не відповість вам на ці питання, окрім…

(Вчитель з помічниками виконують пісню «Біблії я вірю». (Див. додаток)

Вчитель: Дійсно, Біблія – найдивовижніша з книг. Це книга книг. Вона – Суперкнига. Чим же вона така дивовижна? (Розповідь вчителя супроводжується показом слайдів) Біблія – найдавніша з книг у світі. Її починали писати тоді, коли зовсім не було паперу, не говорячи вже й про друкарську машинку та комп’ютер. Матеріалом для письма служили кам’яні плити, глиняні таблиці, а пізніше папірус, який робили із рослин. Смужки склеювали, утворюючи листки. Листки з’єднували між собою і вигляді сувою. Сувої були довжиною в декілька метрів. Але з часом папірус висихав і швидко псувався. Тому, пізніше люди стали використовувати пергамент – спеціально оброблена шкіра тварин. Він був міцнішим, але дуже дорогим матеріалом. Щоб розповсюдити книгу, люди переписували її. Таких людей називали писарями. Крім того, що Біблія найдавніша книга, вона ще і найпопулярніша в світі. З кожним роком збільшується тираж Біблії. Діти, а які є в світі мови( а ви знаєте, що Біблія перекладена майже не всі мови світу. Її читають і українці, і англійці, і італійці, німці, французи, росіяни і т.д. але найголовніше те, що Біблія – істина. Все, що написане в Біблії – правда. Тому, тільки Біблія може відповісти нам на важливі питання. Саме завдяки їй, ми можемо дізнатись про те, що було: хто і як створив світ, хто були перші люди? Вона допоможе розібратись в сьогоденні: чому в світі так багато зла? Як нам жити? Що робити для того, щоб бути щасливими? Вона передбачає майбутнє: що буде з цим світом? Що буде після смерті? Ось яка дивовижна ця книга.

(Заходить Толя)

Т.: Ого, скільки вас тут, а чого ви тут зібрались? На презентацію? Та ну, не вірю. Ого, яка книга величезна.

Вчитель: Я зараз розповідала, що це не проста книга, вона дивовижна.

Т.: Та ні, не вірю. Чим це вона така дивовижна?

Вч.: Діти, хто може сказати чим? (Діти пояснюють) Але найголовніше те, що Біблія – істина, тому що це Слово Боже.

Т.: Слово Боже? Бога чи що?

Вч.: Так, дійсно. Автором цієї книги є сам Бог.

Т.: Хі-хі. Теж мені темнота. Я не вірю в Бога.

Вч.: А чому?

Т.: Я не вірю в те, чого не бачу. А Бога я не бачу. Не можу доторкнутися, значить Його немає.

Вч.: (до дітей) Давайте проведемо з Толею експеримент і переконаємо його, що він не правий. (до Толі) Толі, скажи, чим ми дихаємо?

Т.: Чим, чим, повітрям.

Вч.: Яким повітрям? Діти, ми повітря бачимо? А доторкнутися до нього можна? (ні) Толю, виходить, повітря немає.

Т.: Ну, ну…ну виходить немає.

Вч.: Діти, а повітря є? (так)

Т.: Та немає його. От доведіть, не можете? Значить немає.

Вч.: Діти, від того, що Толя не вірить, що повітря є, повітря зникне? Багато людей так і кажуть, що Бога немає, тому що вони Його не бачать. Але в Біблії написано, що Бог є Дух. Він невидимий для нас, але це не означає, що Його немає. Толі на прикладі з повітрям ми довели те, що, якщо людина не вірить в Бога, Бог від цього нікуди не зникне. Він був завжди і завжди буде. Ну що, переконали ми тебе, Толю?

Т.: Нє-а. Ну і як це Бог написав книгу, якщо Він – Дух? У Нього ж немає ні рук, ні ніг?

Вч.: Хороше питання. Бог писав Біблію через людей. Він керував думками людей, яких вибрав для цього служіння і говорив їм: «Напиши»

(Вчитель відкриває велику Біблію і читає Єр.30:2, Об.1:11)

Щоб було зрозуміло, давай з тобою розіграємо таку сценку. Хто найголовніший у всіх школах? (Директор) Правильно, директор керує школою і видає накази. Але сам директор не пише і не оголошує накази підлеглим. Для цього є люди, які це роблять. Таню, давай я буду директором, а ти – моїм секретарем.

Т.: Е ні, так не піде. Я буду директором, а ти будеш секретарем.

Вч.: Добре. Здрастуйте, пане директоре, викликали?

Т.: Так. Я вирішив видати наказ. З сьогоднішнього дня уроки в школі будуть по 10 хвилин, а перерви по 1 годині, в їдальні замість каші буде морозиво та тістечка, а канікули будуть ціле літо і цілу зиму.

Вч.: Готово! Хто писав наказ?

Т.: Ти, секретар.

Вч.: А чий це наказ?

Т.: Мій, директора.

Вч.: Так от! Істинним автором Біблії є сам Бог. Тільки Він не наказував такі дурниці. Адже Він розумний Бог. Біблія є Словом Божим до людей. Через Біблію Бог відкриває людям істину. Люди, яким Бог диктував свої думки, були дуже різні: бідні і багаті, царі і пастухи, прості та вельможі, державні мужі і прості рибаки, старі і молоді. Вони навіть не знали один одного. Тому що більшість з них жили у різні часи в різних місцях. Всіх їх було близько 40 чоловік, тому Біблія складається із 66 книг. 39 книг в Старому Завіті, 27 книг – в Новому. Кожна з книг існувала окремо, потім вони були зібрані разом. Поміркуйте тільки, діти, в різні часи в різних місцях, різні люди і навіть різними мовами написали книгу, яка дивовижно складає одне ціле. Хіба можливе таке? Так! Тому  що Бог керував цією працею.

Т.: Та, неправда все це. Не вірю. І вам раджу не вірити. Набридло вас слухати, стомився, піду посиджу.

Вч.: Ой, Толю, не сідай на той стілець, – він зламаний.

Т.: Та ну, не вірю!

(Толя сідає і з гуркотом падає, повільно встає, охає і тре забите місце)

Вч.: Толю, сильно забився? (жаліє його) От бачиш, до чого привела тебе твоя невіра? А я ж тебе попереджала, а ти не повірив. Добре, що ти всього лиш зі стільця впав, а уявляєш, якби твоя невіра привела тебе до загибелі? Адже Бог також попереджає людей через Біблію. Хто не повірить в нього і не буде слухати Слово Боже, того чекає осудження і покарання, а хто вірить і слухає, той отримає безцінний дар – вічне життя!

Т.: Я хочу вірити в Бога, дізнатися більше про Нього і вивчати Його Слово!

Вч.: Це ж прекрасно! Тоді залишайся з нами і відвідуй Недільну школу. Ми тебе запрошуємо в нашу дивну подорож у часі.

• Запитання (на запам’ятовування, розуміння, застосування, оцінка)

У березні 1947 року біля Мертвого моря у долині пастухи пасли овечок. Одна овечка заблукала. Пастухи стали шукати її і натрапили на глибокі Кумранські печери. Вони вирішили, що овечка там і стали кидати туди каміння, щоб вигнати її звідти. Один камінець гучно вдарився у щось, і це щось голосно розбилось. Хлопці вирішили дізнатися, що це. У печері вони знайшли глиняні глеки, а в них були сувої пергаменту, який там пролежав 2000 років. Це були рукописи книжок Біблії. Потім знахідку передали дослідникам-вченим. Один із таких глеків потрапив до нас на урок. У сувоях щось написано. Давайте прочитаємо.

1. Скільки книг в Біблії?
2. На які дві великі частини ділиться Біблія?
3. Скільки книг в Старому Заповіті?
4. Скільки книг в Новому Заповіті?
5. Про що застерігає Біблія?
6. Як раніше передавались історичні події?
7. Хто є автором Біблії?
8. Скільки людей писали Біблію?

Золотий вірш

Зачитуємо з Біблії золотий вірш:

Бо щире Господнє слово, і кожен чин Його вірний. (Пс.32:4)

На сувої паперу розшифрувати золотий вірш,викресливши зайві букви і вивчити:

БОRWЩИРЕSNZГОСПОДНЄYGСЛОВО,LQІSКОЖЕНZFЧИНYRЙОГОWZVВІРНИЙ.QNGПС.32:4FN