Якщо сьогодні запитати молодь, з чим у них асоціюється літо, відповідей, мабуть, буде безліч. Але серед них неодмінно пролунає кілька слів, які об’єднають багатьох: дитяче табірне служіння.
Саме дитяче табірне служіння цього літа знову об’єднало в одну команду більше 20 людей із різних церков. «Перлина» — табірна команда із Волині, якій вже більше 10-ти років. За цей час склад команди дуже змінився і «перлинок» можна знайти майже по всьому світу. Час летить, люди у команді постійно змінюються новими працівниками, але атмосфера єдності, миру, любові і розуміння один одного передається з роками і з кожним спільно проведеним часом. Близько із 15-ти церков і сіл щорічно збираються працівники у одну команду, яка стала вже як сімʼя один для одного. До постійних працівників приєднуються нові і саме літо для команди є дуже цінним, бо команда — разом.
Цього літа Перлина провела 7 таборів у різних місцях: шість на Волині — у Лишнівці, Ковелі (церква «Джерело Життя»), Троянівці, Журавичах, Гуті Лісівській та Боровному — і один на Київщині, у Тетієві. Всіх разом близько 1000 дітей змогли почути про любов Божу на наших відпочинках.
Кожен табір — це особлива атмосфера, діти і свої маленькі історії, які назавжди залишаться у скарбничці пам’яті команди та дітей. Темою цьогорічних таборів стала фраза «Любов — це…».Протягом двох або трьох днів діти вирушали у захопливу подорож, щоб пізнати Божу любов. Вони відкривали її не лише через біблійні історії, а й через щире ставлення команди, розмови, обійми, прийняття та просте щире «я поруч».
Кожен день мав свою головну істину:
Любов — це мати Небесного Батька. Бог задумав наше життя ще до нашого народження, створив прекрасний світ, створив кожного з нас особливим і бажає мати з нами близькі стосунки.
Любов — це мати вибір. Одним із найбільших подарунків, які Бог дав людині, є свобода волі — можливість самостійно приймати рішення. Перші люди обрали непослух Богові і через це у світ прийшов гріх і смерть. Але Бог дав нам можливість зробити інший вибір — прийняти подарунок вічного життя.
Любов — це мати майбутнє. Ми всі згрішили й заслуговуємо на покарання за гріх. Але Бог послав Свого Сина — Ісуса Христа, Який прийшов на землю, помер за наші гріхи та сповна заплатив за них. Тепер кожен, хто повірить в Ісуса і прийме Його жертву, має майбутнє — життя вічне.
Тож у кожному таборі ми запрошували дітей зробити правильний вибір — прийти до Небесного Батька та довірити Йому своє майбутнє. Кожен день мав ранковий та вечірній час у великому наметі, де команда із дітьми співали, знайомились, повторювали вивчене за день, отримували нагороди за перемоги, молились та проводили різні активності. Особливо цінними були моменти співу, коли близько 150 дітей одноголосно співають славу для Бога, це складно порівняти із чимось.
Щоб зацікавити дітей біблійною годиною, команда використовувала життєві сценки, ілюстровані розповіді та різні творчі постановки, які допомагали підвести до головної істини дня. Після цього діти разом зі своїми наставниками вирушали до окремих наметів на біблійну годину. Це був час зближення, відкритості, єдності та пізнання Божої любові через Біблію.
Наш табір — це не лише біблійні уроки. Це простір, де дитина може відкривати нові здібності, пробувати щось уперше, дружити, пізнавати себе та інших. Це майстер-класи і гуртки, де діти могли розвивати свої таланти та здібності у малюванні, випалюванні, складанні мозаїки. Важливим був не тільки кінцевий результат, а і сам процес, де діти могли вчитись допомагати один одному, за цікавим заняттям ще більше відкриватись у спілкуванні. Також невідʼємною частиною табірного дня був час спорту — квести, змагання, надувні гірки і батути. Діти вчилися не лише перемагати, вчилися довіряти одне одному, працювати в команді, підтримувати друзів і правильно приймати поразку.
Також проводили медичне навчання, де діти отримували базові знання та навички, які можуть стати корисними у повсякденному житті, особливо у нинішніх реаліях. Окремою частиною табору стали спілкування в невеликих групах.
Працівники говорили з дітьми та підлітками про різні глибокі й актуальні теми. У такій атмосфері діти могли відкриватися по-справжньому, говорити про свої труднощі, переживання та запитання, вчитися долати ті труднощі й перемагати гріх.
Саме в таких щирих розмовах часто народжувалася особлива довіра. А за цією довірою відкривалося дитяче серце, у якому Бог міг робити Свою роботу. Цього року команда «Перлина» також практикувала проведення підліткових вечорів на кожному таборі. Це був час, коли працівники могли приділити особливу увагу кожному підлітку. Через ігри, запитання та відкриті розмови вдавалося поступово будувати близьку й дружню комунікацію.
Деякі моменти неможливо пояснити, їх треба прожити. Коли ми приїхали проводити табір у містечко Тетіїв, на Київщині, нас попередили про постійні повітряні тривоги і ознайомили із укриттям, яким ми скористались лише один раз за три дні. Ми з дітьми і командою молились про те, щоб повітряних тривог не було протягом цих днів, і дійсно, Бог чудним чином все влаштував. За час проведення табору не було повітряних тривог, лише рано вранці і пізно ввечері і ми змогли без перешкод провести табір. Можливо для когось це співпадіння, але для дітей і дорослих це було справжнім свідченням відповіді Бога на молитви, оскільки для Київщини часті повітряні тривоги стали вже невідʼємною частиною їхнього життя. Вони просили нас лишитись ще хоч на день у них, щоб жителі містечка і діти могли ще трохи насолодитись днями без тривог.
Пісня одного з таборів, на аккаунт Перлина в інстаграмі прийшло повідомлення від 14-річного підлітка про те, що після відвідування нашого табору його життя дуже змінилось, він захотів бути таким як працівники команди, захотів служити Богу і до сьогодні він відвідує зібрання та молодіжні зустрічі. Здавалося б, нічого особливого у тому, щоб просто посидіти біля вогню, з теплим чаєм та піснями, але саме в такі моменти часто відбуваються найщиріші розмови, відкриваються серця. Коли не повчають, а слухають. Коли не засуджують, а намагаються зрозуміти. Коли просто сидять поруч. І саме через таке прийняття, турботу та розуміння команда прагнула показати підліткам любов Божу.
Бо, напевно, саме це і є найважливішим у табірному служінні:
Не просто провести програму.Не просто навчити золотого вірша. Не просто організувати гру чи майстер-клас.
А побачити дитину. Почути її. Прийняти. Показати їй, що вона цінна. І через усе це дати їй можливість побачити Того, Хто любить її найбільше.Саме заради цього були ці сім таборів. Саме заради цього більше двадцяти людей об’єдналися в одну команду. І саме заради цього ми готові знову зустрічати наступне літо.
