День подяки.

Привітання. Організаційний момент

Привітання учнів та знайомство з новими.

Молитва

Молитва вчителя з дітьми.

Пісня

Пісня на День подяки.

Повторення ДЗ

Що таке “вдячність”?

Зацікавлення

Чи ми дякуємо для Бога? Для батьків  і вчителів? Оточуючим?

Вивчення нової теми

.           ПРО  ЖНИВАРІВ

І знов чергові жниварі

Знялися, наче журавлі,

І полетіли в теплий край.

Ами все кажемо:”Давай

Попросим, щоб Господар жнив

Послав Своїх робітників” –

Бо щедрі видались жнива,

І наша сохне голова,

Де буде наш сусід і брат, –

щоби зібрати все без втрат…

І все ж чергові жниварі

Знялися, наче журавлі,

І подалися геть зі жнив,-

Ті, кого жать Господь учив,

кого ростив і сил давав,

У Свою славу зодягав,

І говорив їм:”Далі йдіть

І цей врожай Мені зберіть”.

О, добре бачили вони,

Які безкраї ще лани!

Але чергові жниварі

Знялися, ніби журавлі,

Так, ніби скінчились труди

І зібрано усі плоди,

Уся пшениця на токах,

Серпи, цепи на полицях

І поле в загрібках лежить,

Які лишилося спалить…

Господар дав їм певне поле

І звітувать вони готові!

Якщо чергові жниварі

Знімаються, мов журавлі,

То кажуть, що і ТАМ жнива,

І їхня сохне голова

І то є Господа рука,

Щоб не згубить ні колоска,

Щоби дожати ТАМ лани,

Якщо не вижаті вони

І що виводить Їх Господь

Що бачить все з Своїх висот…

Коли чергові жниварі

Знімались, наче журавлі

Чуд не дождавшись і ознак,

То поставав питання знак:

“Чи, Господи, на ТІЙ землі

Перевелися жниварі,

Що Ти зриваєш з наших жнив

Туди стількох працівників?

Чи Ти характер Свій змінив?

Чи Ти народ цей розлюбив?

Бо ці чергові жниварі,

Що знялися, мов журавлі,

Зростали тут, на цій землі,

І тут вони були свої,

Ти їм спасіння дарував

І у церкви Свої призвав

І дав служіння їм Своє, –

То не від них, то все Твоє,-

І смужка кожного лежить,

Під вітром тихо шелестить…

В час, як чегоргові жниварі

Знімаються, мов журалі,

Вже може сиплеться зерно?

Невже загубиться воно?

Чого ж Ти, Господи, мовчиш?

Пошли нових, чи цих залиш?!

Чому мовчиш? Чи не готова

Я вислухати Твоє Слово?

Та й я одна хіба така?

Дай відповідь: Твоя рука?!

Недавно знову жниварі

Знімалися, мов журавлі,

Що зимувать в тепло летіли,

І врешті зрозуміла я:

В Писанні відповідь Твоя:

Лиш той блаженний є у Бога,

Хто не бажає вже земного,

Чия дорога – в небеса

А у руках – Твоя коса…

То були добрі жниварі,

Що знялись, наче журавлі!

Ці жниварі – куди вони?

І тут почула з-за спини:

“А що, коли це Божа воля

І Він їх забирає з поля?

Ти, краще, не казала б того,

Бо може бути план у Бога:

І Він тебе туди покличе –

Як їм подивишся у вічі?!”

Так є – чергові жниварі

Знімаються, мов журавлі,

І я не перша й не остання,

Яка почула це питання,

І, дивлячись на їх обличчя,

Ми мовчимо всі таємниче…

Лани невижаті лежать,

Під вітром тихо шелестять…

І, споглядаючи з висот,

Не відповість мені Господь!

Іще чергові жниварі

Так знімуться мов журавлі,

Але колись настане час,

Коли Він запитає з нас

За те незібране зерно,

Чому загублене воно?

За кожну мить, за кожен крок,

За кожен даний нам урок.

Коли до звіту нас покличе,

Ми глянемо в ЙОГО обличчя…

Останній час. Жнива ідуть.

Я вірю, що зерно зберуть

Не ці, так інші жниварі, –

Господь знайде їх на землі

Господь – Любов. Господь покличе

Їх, щоби бачити Обличчя

Перед Престолом без кінця:

Обличчя Сина і Отця.

Ті, що збирали колоски,

Світити будуть мов зірки!

Коли надходить час молитви,

Я вже соромлюся просити

У Бога нових жниварів,

Бо тільки клин лиш відлетів.

У Господа рабів багато

Одне потрібно – працювати,

Щоби місцеві жниварі,

Мов перелітні журавлі,

Не відлітали в теплий край

І не казали ми “Давай…”

 

 

МИНУЛИ ЖНИВА

Ще вчора лиш сади цвіли;

І ось хліба пополовіли…

А ми все кажемо:” Були…

О, як раніше ми горіли!

Як ми трудились для Христа

І як єдналися серцями!

А на сьогодні марнота

Оволоділа міцно нами.

Вернути б все! Помилуй нас! –

У Господа ми просим слізно.

Втікає невблаганний час,

Лиш відзначаємо:”Вже пізно..”

 

 

Серцям бажання Дух дає

Та все частіш – то лиш бажання.

В природі осінь настає.

От-от жнива… Чи не останні?

І що із того, що назад

Все повертаємось думками? –

Спитаймося, сестра і брат,

Себе Єремії словами.

Ось літо скінчиться, й зими

Прийдуть часи сумні, буденні,

А чи із Богом нині ми?

Чи ми насправді є спасенні?

Хтось скаже:”Не кажи цих слів,

Не треба віру руйнувати!

Господь для нас усе зробив,

А нам лиш віру треба мати”.

Спаситель все зробив для нас

І дав це вірою прийняти,

Та, щоб не марнувати час,

Не меншу віру треба мати.

Бог не змінився. Хватить сил

У Нього кожному без міри,

Аби лиш кожен захотів

Черпати їх по мірі віри.

 

 

 

 

”

Якщо воскресло знову “я”

То з ним не увійти до неба…

Пополовіли вже поля,

А чи спасенні ми…від себе?!

 

 

 

 

 

 

 

Золотий вірш

Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі. 1 Сол.5:18